“Суїцид - це слабкість, і тільки зовсім слабкі люди йдуть із життя.” - Напевне це основна фраза, яку говорять, коли розмова заходить про самогубців. А чи справді це слабкість? Ви пробували? Ви знаєте як воно? Насправді все не так вже й просто, і не так вже й легко. А якщо поглянути на це все з іншого боку? Самогубець робить свій вибір, нехай з різних причин, він просто втрачає віру в себе, віру в життя, в те, що він щось може змінити і робить свій, доволі складний, але рішучий вибір - самогубство. Тим самим він звільняє від свого існування певну територію, певні ресурси і все інше, даючи більше простору тим, хто бореться, і може щось змінити. А якщо тепер поглянути на життя тих, хто зазвичай і говорить от такі от фрази про самогубців. Ранок тієї звичайної людини починається із будильника, душу, кави, цигарки, поїздки на роботу, працювання в офісі до вечора, перемежовуючись тією ж кавою та цигарками (все те із напрочуд пихатою пикою), поїздки додому, вечері, сну. Зрідка коли щось змінюється. Такі люди одружуються, бо так зазвичай роблять всі, заводять дітей, бо вже типу час, мають на меті стандартну схему: сім’я, гарна робота, хороше авто, хороша квартира... І так все по колу. Який зміст життя такої людини? Можна звісно спихнути на дітей, але якщо та людина дійсно витрачає весь свій можливий час на дитину, виховуючи її, навчаючи і таке інше. Чи життя це, чи існування, від котрого звільняють себе ті, кого ми вважаємо слабкими? То хіба слабкі самогубці, чи просто набрались сміливості вирватись із кола просто існування без мети?
