[V]

Ми з тобою знаємо чого вартий ранок після ночі безглуздості сліз і болю. Ми так багато заплатили за ті ночі. Раніше ми прокидались одночасно й в одному ліжку. Пізніше в одному ліжку але в різний час. Нарешті я вставав раніше, коли ти ще спала, або ж ти вставала до того як я прокинусь і йшла з дому. З часом ми стали прокидатися в різних чужих ліжках з чужими людьми поряд. Ми забули запах тіла один одного.
Ми забули ніжність шкіри один одного й смак губ. Нам завжди не вистачало часу, а коли розбіглись, його стало забагато й ми не знаємо куди його подіти. Коли ми були разом, були важкі часи, у нас не було грошей, але ми були щасливі й раділи кожній миті. Зараз ми люди з солідним статком, але він занадто обтяжує нас. Колись ми знали, що ніколи не розлучимось, потім вірили, що того не станеться, а в кінець кричали й ненавиділи один одного. Ми кохали один одного, а втім робили боляче один одному. Зірки все частіше падали сподіваючись, що хтось з нас загадає те головне бажання бути разом, але розбивались об кригу нашої непоступливості. Раніше ми засинали дивлячись в очі один одному, а потім повертались спинами, бо не могли дивитись в очі із сорому. Ми самі не розуміли що коїться. Чи то лиха доля, чи хтось наврочив, чи поробив. Ми сходили з глузду. Зараз ми по різні боки океану — я в Торонто, а ти в Варшаві. Ми забули одне одного, але все частіше думаємо. Все частіше ми пригадуємо запах тіла один одного, ніжність шкіри й смак губ. Ми все частіше згадуємо ціну яку ми платили за ті ночі щастя, й зараз готові платити ще більше. Ти купуєш квиток у Торонто, я до Варшави, й ми зустрічаємось в аеропорту Мадриді. Шаленіємо від одного лише погляду. Ти знімаєш кільце від свого чоловіка, а я забуваю про свою наречену. Ми знову шаленіємо одне від одного. Ми знову двоїна замість однини. Ми все ж таки знали, що ми завжди будемо разом.