І просто кохати...
Posted: субота, 16 червня 2012 р. by v1v0zabra in
0
Зависати на кінчиках твоїх губ і залишатися непорушним поцілунком. Існувати десь у вакуумному просторі твого кохання на половині подиху, або ж мати один подих на двох. Завмирати серцем дивлячись на тебе й утопати у твоєму погляді. Розчинятися у тобі і залишатися єдиним з тобою назавжди. Брати до рук твої долоні, торкатися твоєї ніжної шкіри і зігрівати їх своїм гарячим подихом, боячись щоб ти не відчула холоду.
Ходити безкінечними полями, вкритими місячним сяйвом, тримаючись за руки і ховаючись у високих некошених вкритих росами травах, що обіймають тебе, цілують і лоскочуть тіло. Зупинятися на березі тихої річки, підіймати зірку котра скотилась до твоїх ніжок і ховати у твоєму курчавому волоссі.
Здоганяти одне одного допоки знесилені не впадемо в трави, і розповідатимемо різні фантасмагоричні історії, допоки мої губи не торкнуться твоїх і ми не віддамось шаленій пристрасті у світлі все того ж місяця. А далі не існуватимемо злившись у полум’ї майже до ранку, допоки виснажені не заснемо в обіймах. І так допоки сонце не торкнеться наших тіл і не пробудить від спокійного сну. А вдень ми будемо блукати людними вулицями, інфікувати всіх своїм щастям, віддзеркалюватися в очах раптових перехожих і дарувати їм віддзеркалені посмішки. Нехай заздрять, що в мене є ти, і що мої вірші написані для тебе. Буду втопати в твоїх бездонних сіро-зелених з янтарними вкрапленнями очах. Обіймати тебе і залишатися в твоїх обіймах відчуваючи твоє тепло, твою ніжність, твій запах, і бути на відстані у півподиха до твоїх губ. Цілувати їх і не звертати уваги на те що в цей час весь світ завмиратиме і битиметься в так наших сердець.
Здоганяти одне одного допоки знесилені не впадемо в трави, і розповідатимемо різні фантасмагоричні історії, допоки мої губи не торкнуться твоїх і ми не віддамось шаленій пристрасті у світлі все того ж місяця. А далі не існуватимемо злившись у полум’ї майже до ранку, допоки виснажені не заснемо в обіймах. І так допоки сонце не торкнеться наших тіл і не пробудить від спокійного сну. А вдень ми будемо блукати людними вулицями, інфікувати всіх своїм щастям, віддзеркалюватися в очах раптових перехожих і дарувати їм віддзеркалені посмішки. Нехай заздрять, що в мене є ти, і що мої вірші написані для тебе. Буду втопати в твоїх бездонних сіро-зелених з янтарними вкрапленнями очах. Обіймати тебе і залишатися в твоїх обіймах відчуваючи твоє тепло, твою ніжність, твій запах, і бути на відстані у півподиха до твоїх губ. Цілувати їх і не звертати уваги на те що в цей час весь світ завмиратиме і битиметься в так наших сердець.
А окрім всього того лежати десь подалі від заповненого людьми міста. Лежати обійнявшись і загорнувшись у плед, п’ючи міцний чорний чай ділитися мріями і роздумами. Мати будиночок на горі, і мати змогу виходити на вулицю милуватися туманом, щоразу коли він спускатиметься на землю. Насолоджуватись кожним подихом котрий зробили разом і просто радіти всьому що нас оточує. Просто радіти... І просто кохати шаленіючи з любові одне до одного. Кохати... Кохати... Кохати...Кохати і розчинятися одне в одному... І не існувати...