Я вже майже...
Posted: четвер, 28 червня 2012 р. by v1v0zabra in
0
Я вже майже не відчуваю, коли моїм тілом повзають мурахи. Я звик до них, вони звикли до мене, та й моє тіло все більше втрачає чутливість. Хотів би, щоб радше не відчував інший біль, а не фізичний, та розумію, що тоді фізичний біль звів би мене з розуму.
Із іншого боку, тоді б я не думав увесь час про тебе, й тоді те, що вважається прокляттям, стало би моїм спасінням.
Мої ноги вкриті мурахами, мурахи на руках, на тілі...
Я мов людина-мурашник...
Чи можна це назвати єднанням із природою?
24.06.2012.